Хто такий звукорежисер

Звукорежисер є головною особою в роботі зі звуком в кіно та телепроектах.  Та само, як оператор-постановник відповідає за зображення, звукорежисер відповідає за звук. Його роль важливо правильно оцінювати, бо поганий звук у фільмі може служити причиною його тотального провалу.На етапі роботи зі сценарієм ми визначаємо,  яка частина нашої драматургії буде виражена якими режисерськими засобами, тобто акторською грою, композицією кадру, монтажним ритмом, кольором кадру і т.д.
Головна функція звукорежисера — донести до глядача ті елементи драматургії твору, які режисер вирішив виразити через звук. Тому звукорежисер є одним з перших помічників режисера, починаючи з розробки режисерського сценарію. Рішення, які саме елементи драматургії відходять до рук звукорежисера треба приймати з урахуванням здібностей та можливостей відповідної людини. Якщо звук буде працювати проти головної драматургічної лінії, фільм не врятує ні гра акторів, ні гарний сценарій, і тим більше, не врятують спец ефекти.
Загалом, професійні навички звукорежисера складаються з трьох сфер: 1.       Технічне вміння працювати зі звуком (робота з мікрофонами, пультами, програмами, музичними інструментами). 2.       Розуміння природи збирання звуку (вміння створити потрібну режисеру звукову фактуру). 3.       Розуміння драматургії звуку (вміння виділити у звуковій фактурі елементи, що максимально впливають на глядача, та розташувати їх у часі та частотному просторі). В Україні, дуже часто, звукорежисерами вважаються люди, які освоїли першу та другу стадію. Третю стадію зазвичай у нас проходять методом самоосвіти та робочої практики. Навички звукорежисерів у цих трьох стадіях, використовуються на різних етапах створення фільму. Третя стадія — це звукорежисерська експлікація, та робота над режисерським сценарієм. Перша стадія — це робота на майданчику та у студії звукозапису. Друга стадія — це завершення монтажно-тонувального періоду.

Звукорежисери та звукооператори

Людина, яка фахово освоїла першу стадію роботи зі звуком, може сміло називатися звукооператором.
Будь-якому звукорежисеру обов’язково потрібен досвід роботи звукооператором. Але не кожен із гарних звукооператорів може стати звукорежисером. Часто буває, що звукорежисер з десятирічним чи більше досвідом, вже не має бажання працювати в полі. В такому випадку для фільму обов’язково потрібен як звукорежисер, так і звукооператор. Якщо фільм масштабний, то так само як оператор постановник командує бригадою операторів, звукорежисер командує бригадою звукооператорів. Часто життя ставить нас перед нелегкою проблемою: за відсутності гарного звукорежисера, доводиться брати на цю посаду гарного звукооператора, який так-сяк засвоїв другий рівень майстерності звукорежисерів. В такому випадку уся відповідальність за драматургію звуку лягає безпосередньо на режисера, який мусить, базуючись на власних знаннях драматургії і своїх початкових знаннях звуку виконати цю складну роботу. В такому випадку можна порадити лише одне — мінімум драматургічного навантаження на звуковий ряд. Вирішуйте усе за допомогою акторів, картинки, сценарію, спец ефектів, тощо.

Техніка для роботи зі звуком

До техніки, якою користуються звукорежисер та звукооператори відноситься: 1.       Мікрофони 2.       Мікрофонні тракти 3.       Рекордери звуку 4.       Звукові пульти 5.       Звукові блоки відеокамер 6.       Аудіоплати для комп’ютерів Характеризуємо усі ці пункти: Мікрофони — бувають дуже різноманітними, з великою кількістю характеристик, але нам потрібно знати наступне: ·         Мікрофони бувають направлені та загальної дії ·         Можуть працювати із зовнішнім живленням чи без ·         Вони різняться за системою підключення ·         Бувають мікрофони спеціалізовані для роботи у певних умовах (наприклад підводні, або для роботи на великих дистанціях) Для усіх них важливою характеристикою є співі ношення сигнал/шум, тобто наскільки слабий сигнал мікрофон може записати не зіпсувавши його рівнем шуму на вході. У першому наближенні, така якість мікрофона визначається його ціною. Для більш менш якісної роботи на сьогоднішній день потрібні мікрофони, ціна яких починається від 600$. Виключенням з цього правила є Zoom. Він надає прийнятний рівень якості і як рекордер і як мікрофон.
Мікрофонні тракти — Це система передачі звуку від мікрофону до пульту, або пристрою для запису. В простому випадку це звичайний кабель, але бувають ситуацій, коли потрібно встановлювати підсилювачі, лімітери, або інші пристрої. Технічна якість мікрофонних трактів, часто буває не на рівні, тому перед важливими зйомками потрібно окремо перевіряти її. Рекордери звуку — це пристрої для високоякісного запису звуку, часто це може бути комп’ютер. Звукові пульти — призначені для зведення та регуляції параметрів звукових каналів під час запису чи відтворення звуку. Звукові блоки відеокамер — буває, що звук можна писати не на зовнішній рекордер, а безпосередньо на камеру. Зазвичай такий запис не є достатньо якісним, але бувають випадки коли працювати треба саме так. Аудіоплати для комп’ютерів — Якісна обробка звуку зараз можлива тільки на комп’ютерах. Для цієї обробки потрібні відповідні плати. Такі плати є центром систем для якісної обробки звуку.

Програми для роботи звукорежисерів

Так само як і програм для монтажу відео, програм для монтажу звуку існує багато. Частина з них прив’язані до певних дорогих аудіоплат, тому не використовується або слабо використовується в Україні. Серед інших програм, професійні звукорежисери частіше за все використовують  такі:
Pro Tools

Steinberg Nuendo

Steinberg Cubase

Фізична природа звуку

Звук — це коливальний рух частинок пружного середовища, що поширюється у вигляді хвиль у газі, рідині чи твердому тілі. Більшість явищ у природі супроводжуються характерними звуками, які сприймаються та розпізнаються вухом людини і тварин і служать для орієнтування та спілкування. Характеристиками звуку є полоса частот, яку займає звук, та амплітудна характеристика. Людина чує звук з частотами від 16 Гц до 20 кГц. Границі чутності визначені не строго і змінюються від людини до людини. Деякі тварини можуть чути звуки з частотою, нижчою від 16 Гц, інші – з частотою понад 20 кГц. Діапазон від 16 Гц до 20 кГц називають чутним діапазоном. Звуки з частотами до 16 Гц називаються інфразвуком, понад 20000 Гц — ультразвуком.

Людське вухо сприймає та розрізняє частоту звукових коливань як висоту звуку або тон.

Звук, як ми його бачимо

Приблизно таким бачимо ми звукові файли у різних програмах відео та аудіо монтажу. На такому зображення, по горизонтальній вісі йде відлік часу, по вертикальній — амплітуда. Під час відтворення звуку в реальному часі, на звукову карту у одиницю часу поступає значення, що графічно зображено на екрані. Ці ж значення показуються у вікні аудіо-монітору. З такого зображення звуку легко зрозуміти, в який момент часу звук є, а в який його немає. Це зручно для монтажу синхронів. Проте таке зображення не дає уяви про частотну характеристику звуку, яка потрібна для створення фактури.

Амплітуда, розрядність

Амплітуда, що відкладається по вертикальній вісі, до моменту потрапляння сигналу у комп’ютер  вимірюється у вольтах, або інших електричних величинах. При роботі ми бачимо значення в децибелах. Це пов’язано з тим, як вухо сприймає звук. Оскільки вухо людини має логарифмічну характеристику реакції на звук, в акустиці часто застосовують вимірювання звукового тиску логарифмічною шкалою у децибелах. Ця шкала називається рівнем звукового тиску, за точку відліку цієї шкали приймається найтихіший звук, який може сприйняти вухо людини при частоті 1 кГц. Так само як і значення кольору в точках відео, вимірювання амплітуди має свою розрядність. Тобто, в одиницю часу значення одного каналу можу бути:

Розрядністьмінімуммаксимум
4-бітна015
8-бітна0255
12-бітна04095
16-бітна065535
24-бітна016777215
32-бітна04294967295

Для якісної обробки звуку зараз використовують не менше 24 біт, проте деякі системи не працюють зі звуком у «проміжній» бітності (4,12,24). Для таких систем обробка проводиться у 32 бітах. Ефірне телебачення, радіо, та носії, такі як CD та DVD зазвичай використовують 16 бітів.

Гармонічне коливання

Найпростішим типом звуку є звук, в якому тиск у кожній точці простору змінюється за синусоїдним законом, тобто здійснює гармонічні коливання з певною частотою. Частота такого сигналу — це кількість коливань певної точки звукової хвилі в секунду. Одному циклу коливання в секунду відповідає величина 1 Гц (1/с).

 


Такий сигнал описується формулою: y = y0cos(ωt + φ), де y0 — амплітуда, а ω — частота. Ось зображення подібного сигналу в одній із звукових програм:

Для того, щоб побачити спектр такого сигналу, нам треба ніби обійти зображення і подивитись на нього збоку. Формула надана вище, передбачає нескінченність такого сигналу, тоді зображення його спектру буде виглядати наступним чином:

В реальності, нескінченних сигналів не буває, тому справжній спектр сигналу буде таким:

Існує зображення, що дозволяє одночасно бачити спектральну та часову форму сигналу:

Тут по вертикалі зображена вісь часу, по горизонталі частота, а кольором — амплітуда.

Дискретизація

Дискретизація сигналу, це перетворення аналогового (неперервного) сигналу у комп’ютерний, тобто той, що має певні значення в одиницю часу. Для амплітуди, відбувається переведення її в шкалу відліків з заданою бітністтю. Інтервал, через який беруться ці відліки — це частота дискретизації. Не плутайте її з частотою самого сигналу, вони не мають відношення одна до одної! Під час дискретизації, формуються головні параметри звукового файлу: 1.       Кількість каналів звуку 2.       Розрядність (бітність) дискретизації 3.       Частота дискретизації Для різних звукових форматів можуть існувати певні стандарти, наприклад: CD Audio, 2 ch (stereo), 16 bit, 44,1 Khz

Аналоговий звук проти цифрового

Постійно точаться суперечки про якість цифрового та аналогового звуку. За визначенням, аналоговий звук є неперервним, і усі звуки природи є аналоговими. Цифровий звук має лише відтворювати свій аналоговий прототип, і вже тому не може бути таким же якісним. Проте апологети аналогового звуку забувають про методи зберігання та відтворення такого звуку. Адже типовий студійний «аналоговий» магнітофон знімає інформацію з певної кількості магнітних доменів, кожен із яких в такому магнітофоні, має лише два стани, заряджений та незаряджений. Таким чином це фактично ті самі біти, про які ми говорили вище. З огляду на кількість магнітних доменів, такий сигнал можна вважати 14-20 бітним. Тому питання якісного звуку — це питання збереження якості на усіх стадіях, від запису до фінальної обробки.

Швидке перетворення Фур’є

Для того, щоб отримати спектр сигналу, необхідно виразивши його математичною формулою, треба провести його через перетворення Фур’є. Це відносно просто в математиці, але фактично неможливо в житті. Адже більшість людей, які займаються кіно погано розуміються на інтегральному зчисленні. Тому існує «попсовий» варіант перетворення Фур’є, яким може скористатися кожен у разі потреби. Це швидке, або дискретне перетворення Фур’є. Маючи відліки нашого звукового сигналу, ми можемо провести їх через дискретне перетворення Фур’є, і отримати приблизний спектр нашого сигналу також у формі відліків. Усі програми для обробки звуку використовують саме таку технологію. Тому спектри отримані ними є приблизними! Проте інших варіантів на сьогоднішній день не існує.

Принципи розуміння звуку звукорежисерами

Непряма дія

Якщо голос нашого диктора занадто тихий, треба зробити амплітуду гучніше? Якщо наші герої, яких тонували в студії, мають розмовляти на вулиці, треба додати шум вулиці? На перший погляд, логіка підказує, що треба відповісти «Так» на обидва запитання. Проте пряма логіка є поганим радником у звукорежисурі. Майже усі дії, що робить звукорежисер є непрямими за своєю суттю. Наприклад, якщо голос диктора занадто гучний, можна підсилити потужність сигналу, можна змінити його частотну характеристику, можна зменшити маскування його спектру іншими шумами. Якщо наші герої, яких тонували в студії, мають розмовляти на вулиці, треба міняти частотну характеристику їх розмови.

Частотний підхід до розуміння звуку

Майже усі дії, які треба провести над звуком, щоб він звучав відповідно до ваших вимог, вимагають змін в частотній характеристиці звуку. Наприклад, зміна потужності сигналу, це в першу чергу збільшення значущих гармонік у даному відліку. Тобто на відміну від банального підвищення гучності, (збільшення значення відліку сигналу), збільшуються окремі частотні блоки, при чому не завжди лінійно. Тобто, якщо дуже спрощено, сигнал проходить через перетворення Фур’є, там його значуща частина збільшується до потрібного рівня, потім через зворотне перетворення Фур’є, ми отримуємо назад наш сигнал зі збільшеною потужністю. Тоді голос диктора дійсно буде краще чути. В іншому випадку, не дивлячись на підсилення гучності сигналу, голос диктора буде таким самим. Різні частоти неоднаково розповсюджуються в залежності від середовища. Це є ключем для створення атмосфери вулиці, приміщення, студії. У серйозних проектах (з об’ємним звучанням), звукорежисер для правильного тонування має відтворити не тільки загальну атмосферу, а також конкретно розташовані в кадрі об’єкти, адже вони також по-різному відбивають звук. Не завжди у фільмі потрібно створювати атмосферу, що повністю відтворює реальну. Іноді навпаки, потрібно підкреслити нереальність того, що відбувається на екрані. Але це знову робиться через частотну характеристику звуку.

Взаємопідсилення та взаємознищення

Деякі з вас можливо помічали цікавий ефект, коли у горах, знайшовши правильну точку, можна сказати тиху фразу, яка буде потужно лунати над горами, ніби її сказали тисяча чоловік. Це явище, резонансу, або взаємопідсилення звуку. В нашому випадку віддзеркалення звуку від схилів гір, по напрямку і частоті співпадають, і складаються у єдиний потужний звук. Так само, якщо ви будете додавати багато звуків, що мають однакову спектральну складову, цей звук стане надпотужним. Типова помилка звукорежисерів, що починають: При розмові десятка, або більше людей, що були записані окремо, звукорежисер не видаляє атмосферу запису, щоб звук не став «пустим». Тим більше шум є маленьким на часовому зображенні звуку. Але ці десять шумів, що складаються разом, і залишаються все ще не дуже помітними на зображенні звуку, утворюють потужний сигнал в частині спектру, що гарно розрізняється людським вухом. І спроби зробити тихіше, тут нічого не дають. Треба повністю прибрати атмосферу з усіх записів, створити її окремим треком без слів людей, а вже потім накласти відповідні висловлювання. Амплітуда сигналів можуть взаємно гаситися. В деяких відеокамерах, які працюють з двома каналами звуку, є спеціальний режим, де голос диктора автоматом гасить ті частоти із загального інтершуму, які займає сам. Відповідно, у правильному зведенні звуку важливо коректно розташувати звуки на потрібних частотах, так, щоб вони не заважали один одному.

Філософський підхід до звукорежисури

Спілкування з професійним звукорежисером має відбуватися не стільки в технічних, скільки в художніх термінах. Питання на який мікрофон, пульт, чи рекордер буде писатися звук, професійний звукорежисер може вирішити без стороннього втручання. Питання спектрів сигналів, їх зведення також не є проблемою для нього. Як режисеру, вам важливо пояснити звукорежисеру, що має відчути глядач, яке має у нього бути враження від кожної сцени. Коли звукорежисер правильно усвідомить ваше режисерське бачення роботи, він зможе вам порадити, що і як ви можете зробити, щоб використати звук з максимальною виразністю, а потім виконає ваше замовлення, самостійно вирішивши усі технічні питання. Намагайтесь уникати очевидних та прямих ходів при створенні музичної та звукової доріжок твору, адже звук дуже добре сприймається на рівні підсвідомості, тому його зручно використовувати для драматургічних ходів «другого плану». Також, звук, як то у формі музики, так і у формі спецефектів, є одним з найкращих засобів задати ритм. При чому це можу бути певної дії, або сцени, так і загальний ритм розвитку дії в картині. Проте це вже задача монтажу.

Поділіться цим у...