Попередня лекція

Лекція 04. Види монтажних програм. Відмінності між монтажними програмами.

Лінійний, нелінійний та електронний монтаж.

Коли відео знімалося на камери, і писалося на касети, монтувати доводилося з магнітофонів, і в режимі реального часу записувати результат на іншу касету.  Повернутись та виправити щось було неможливо. Такий монтаж називався лінійним. Тому що рухались від склійки до склійки. Поява можливості загнати відео в комп’ютер та монтувати його там для режисерів означала появу можливості повретатися до попередніх склійок, або взагалі монтувати спочатку кінець або середину твору, а потім початок. Такий монтаж називали нелінійним. Довгий час цей термін означав комп’ютернйи монтаж взагалі, а для ветеранів телебачення означає і досі. З розширенням можливостей монтажних програм та появою програм для постродакшену, з’явилась можливість вносити певні ефекти під час монтажу твору, а не після на фінальній стадії. Такий монтаж сьогодні називається електронним.

Види монтажних програм.

У світі існує багато програм для електронного монтажу відео. Є розповсюджені та відомі, такі як: Adobe Premiere Pro, FinalCut Pro, Edius, Adobe After Effects, є не дуже відомі, такі як: Pinnacle Studio, Autodesk Smoke, Liquid Studio, та інші. Ми включили до списку також кілька програм для постпродакшена, адже їх функції часто збігаються з монтажними програмами. Їх різноманітність викликана двома причинами. Перша та головна, це бажання людей працювати з усе більш зручними та досконалими програмами. Ця причина стимулює конкуренцію, а також уніфікує різноманітні монтажні програми. Уніфікація виникає тому, що гарний хід, придуманий авторами однієї програми, швидко, наскільки це дозволяють закони про авторські права, переходить до інших програм. Друга причина різноманітності, це спеціалізація. Бувають випадки, коли коло монтажних прийомів, що використовуються у проекті, доволі обмежено, і люди, які займаються цим проектом, не хочуть витрачати гроші, заплативши за універсальну програму. На приклад, до складу Microsoft Windows певний час входила програма Microsoft Movie Maker. Ця програма мала надати людині, що купила відеокамеру формату DV (HDV) (тобто побутового формату), загнати в комп’ютер відео з цієї камери, та провести мінімальний монтаж, відрізавши зайве, додавши відео з іншого джерела, і т.д., а потім підготувати це відео для DVD, запису на касету, або викладення в Інтернет. Для цього і була створена програма Microsoft Movie Maker. Її можливості мізерні порівняно з FinalCut Pro або Adobe Premiere Pro. Проте вона поставлялася разом з Microsoft Windows, і користувачу не потрібно було купувати додаткове програмне забезпечення за кілька сотень доларів. Так само під різні монтажні плати створювалося спеціальне програмне забезпечення, що мало надати користувачу можливість максимально ефективно використовувати можливості плати нелінійного монтажу. Головна відміннсть сіж програмами суто для монтажу та для постпродакшен, в націленості перших на перегляд (і вивід) результату в реальному часі, а других – на можливостях зміни кожного елементу зображення. В житті вам доведеться стикатися з різними програмами, але боятися цього не потрібно, адже перша причина різноманітності, врешті приводить до уніфікації монтажних програм. Загалом, будь-яка монтажна програма складається з кількох компонентів, які відповідають за: 1. Імпорт відео до програми 2. Забезпечення можливостей відео монтажу 3. Взаємодія зі спецефектами 4. Можливість використання плат для апаратного прискорення 5. Вивід (Експорт) відео.
Роздивимось особливості цих компонентів, і спробуємо зрозуміти можливі відмінності між ними.

Відмінності між монтажними програмами.

Імпорт відео до програми

Загалом є дві принципово різних системи імпорту відео до програми.  Перший полягає в читанні відео файлу операційною системою, відповідно для роботи з відео мають бути встановлені відповідні відео компресії. (окремі програми – кодекі) Другий полягає в читанні відео засобами програми. Майже чистим прикладом першого варіанту є Adobe Premiere, (до появи Pro). Майже чистим прикладом другого були перші версії Edius. Зараз в природі не зустрічаються чисті версії того чи іншого варіанту, кожна програма дає певну суміш. Більшість програм має власні механізми для читання DV, деякі читають H.264 або MJPEG власними засобами. Навіть таку просту програму як VirtualDub не обійшли ці новації.

  Ця програма має внутрішні механізми для читання DV та MJPEG. Така ситуація пов’язана з тим, що позбавляє користувача необхідності качати та встановлювати ці компресії, а вони є найбільш розповсюдженими. З іншого боку є небезпека, що програма, яка власними методами читає відео, може його прочитати не зовсім правильно. Ця небезпека особливо часто реалізується при роботі з Edius.

  Якщо у вас є проблеми з імпортом готового відзнятого відео до якоїсь програми, спробуйте конвертувати його до іншого формату. Відео форматів QuickTime, майже завжди читається тільки засобами цього пакету, відповідно він має бути встановлений. Виключенням є робота з DVCPRO, компресією для контейнера mov фірми Panasonic. Як ми знаємо, ця фірма завжди знаходить оригінальні технічні рішення. Робота з такими файлами забезпечується спеціальним доповненням до  QuickTime, що не працює без FinalCut. Ідея полягала  втому, що надати пакету FinalCut конкуренту перемогу над іншими пакетами для монтажу. З якою б програмою ви не працювали, вона надає вам можливість обрати файли що зберігають на вашому комп’ютері чи в мережі.
У більшості монтажних програм файли з якими ви працюєте називаються «Source».   Бувають окремі меню з такою назвою.   В меню треба шукати пункти: «Add clip», «Import Video», чи «Import Media».

 

 

 

Єдина принципова перешкода, яка може на вас чекати, це програми, які для роботи конвертують відео у власний формат, і зберігають разом з файлом проектом.  Прикладом може бути Autodesk Smoke. Неприємність тому, що для роботи з таким програмами потрібно дуже багато місця, адже кожне відео дублюється. Тому, незалежно від програмного продукту, яким ви користуєтесь, схема роботи тут майже не відрізняється.

Забезпечення можливостей відео монтажу

Класичних підходів до цієї проблеми два. Перший це timeline, або часова лінія. Другий це flowchart, або схема-діаграма.  Свого часу, ці підходи були конкурентними, але зараз timeline повністю переміг, і перетворив flowchart на свого підлеглого.  
Timeline — це часова шкала, на якій розташовані відео, аудіо та ефекти, що використані у проекті.

 
З моменту виникнення цієї концепції відбулося єдине ускладнення. Колись timeline був єдиним для усього проекту. Зараз можна створювати кілька Sequence (фактично окремі timeline), які мають окремий таймкод, а також використовувати їх одну в іншій. Flowchart це схема дій, які відбуваються з відео в проекті.  

 
Flowchart тепер використовується в якості допоміжного інструмента, на ньому легко зрозуміти порядок накладення спец ефектів у відео. Окремо треба сказати про аудіо-міксер, він дозволяє швидко встановити зручні параметри для аудіо, за умови роботи з невеликими проектами. При використанні його з довгими проектами, вам потрібно буде створити занадто багато треків, адже параметри на трек виставляються одні на усію довжину, а характер матеріалу в треці може змінюватись.

 

Взаємодія зі спецефектами

Взаємодія з спецефектами є найбільш складним аспектом монтажних програм. Адже спец ефекти бувають дуже різні за схемою створення та сферою використання. Наприклад є складні фільтри, що стилізують картинку у певний стандартний вигляд, такі, як старе кіно, анімація та інше. Ці фільтри потребують використання складних формул, і виробникам програм не має сенсу пробувати відтворити їх, якщо певна фірма вже створила відповідний набір. Таким чином виробники намагаються відтворити у програмі певний стандарт, за допомогою якого можна було б використовувати вже готові алгоритми відоеобробки. Коли усе ці відбувається в рамках однієї корпорації, процес йде швидше. Наприклад в пакеті Adobe в програмі Premiere можна використовувати фільтри After Effects та Photoshop. Для FinalCut також є технологія використання фільтрів After Effects, звичайно ці фільтри мають бути написані під MacOs. Переходи (transitions) між відео, зазвичай робляться простіше, і кожна програма надає широкий вибір таких переходів.

Зазвичай усі спец ефекти об’єднуються у спеціальні бібліотеки, які поділяються на бібліотеки переходів, та бібліотеки ефектів.

Можливість використання плат для апаратного прискорення

Окремо стоять програми, які використовують плати нелінійного монтажу. Якщо під таку плату не створена спеціальні програма, а використовується якась із звичайних, то під неї створюється спеціальне доповнення. Це доповнення містить усі ефекти та переходи, що апаратно прискорюються за рахунок плати. Відповідно під час роботи, якщо ви виберете стандартні ефекти, вони не будуть прискорюватись. Використання технології CUDA дозволяє отримати загальне прискорення роботи програми, не поділяючи її на різні компоненти. CUDA, це технологія, яка дозволяє використати процесор звичайної відео-карти, для прискорення роботи монтажної програми.  На сьогоднішній день використання такої технології дозволяє Adobe Premiere Pro, Adobe After Effects, FinalCut Pro.

Вивід (Експорт) відео.

Експорт готового результату є останньою ланкою роботи монтажної програми. На відміну від усіх інших ланок, тут відмінності у роботі набувають глобального масштабу. По-перше, існують кілька варіантів виводу результату:
1. У комп’ютерний файл (на DVD диск, на Інтернет сайт), 2. На плівку (касету) чи в ефір (на відеовихід) 3. У якості проекту (для монтажу кіноплівки, рендерінгу на іншому комп’ютері)



Перший варіант підтримується більшістю масових програм, таких як Adobe CС (Adobe CS) Другий варіант зазвичай зустрічається у спеціалізованих програмах, при чому часто при відсутності першого.
Третій варіант підтримується багатьма програмами (без урахування кіноплівки). Його можна використовувати для переходу з однієї монтажної програми в іншу.

Перехід з однієї монтажної програмами до іншої.

Існують два формати, які є більш менш універсальними, та читаються багатьма програмами. Записавши проект в одній можна спробувати відкрити його в іншій. Звичайно, багато налаштувань не передаються з однієї програми в іншу. Особливо це стосується переходів та спец ефектів. Тим не менше, часто такі переходи є необхідними. Один таких форматів це EDL (edit decision list). Він є найстарішим, і мав репрезентувати електронну форму монтажного листу. На жаль, його реалізація різними фірмами трохи відрізняється, тому зовсім універсальним він не став. Йому на зміну прийшли два формати, XML та Advanced Authoring Format (AAF). Вони можуть зберегти багато елементів вашого проекту. Найбільш універсальним є XML. З його допомогою, можна перегнати проект з Adobe Premiere в FinalCut і навпаки.

Наступна лекція

Поділіться цим у...