Лекція 01. Вступ. Складові елементи та формати зображення.

Що мають знати режисери про комп’ютерні засоби.

Про що цей предмет

Режисер відповідальний за все

Сьогодні ми розпочинаємо вивчення комп’ютерних засобів, що використовуються в галузі кіно- і теле- виробництва. Щоб не казали вам продюсери, оператори, сценаристи, але режисер є головою в будь-якому кіно- і теле- проекті. Робота знімальної групи побудована таким чином, що рішення усіх принципових творчих питань замикається на режисера. Він визначає ступінь готовності сценарію, він працює з акторами, з операторами, звукорежисером та іншими.

Якщо режисер свідомо чи несвідомо віддає певну частину своїх повноважень комусь іншому, то він все одно несе відповідальність за рішення, які приймає хтось інший. В разі відвертих творчих помилок, усі вони будуть записані на рахунок режисера. Тому, важливо завжди пам’ятати, що режисер несе відповідальність за використання усіх творчих засобів. В тому числі за баланс кольору, фактуру звукових ефектів, фактуру зображення, пластику зображення, технічну якість фільму і багато інших речей, що на перший погляд не пов’язані з безпосередньою режисерською роботою. Але від правильного використання таких засобів залежить сприйняття глядачем картини. В якості прикладу згадаємо фільм Sin city, де усі творчі засоби використані для художньої стилізації під комікси.

Чудовий приклад роботи зі звуком та зображенням нам надає фільм Black Hawk Down.

Комп’ютерна обробка і монтаж — остання лінія оборони

Дуже часто під час знімального процесу не вдається отримати необхідного звуку та зображення. Це може статися через нестачу технічних засобів, погодні умови, непрофесіоналізм знімальної групи, погане взаєморозуміння між режисером та оператором. Але який би поганий матеріал не був би отриманий, фільм все одно має бути. І за його якість несе відповідальність режисер. В такому випадку, обробка зображення на комп’ютері може стати останнім засобом порятунку професійної репутації режисера. Зображенню можна надати необхідних характеристик, або стилізувати його якимось чином, щоб перекрити небажані ефекти. Під час зйомок музичних кліпів та реклами дуже часто трапляються різні несподіванки
Так само можливість оперативно перемонтувати відео в комп’ютері дозволяє прикрити багато негативних нюансів, що не були помічені під час знімального процесу.

Комп’ютерні засоби розширяють творчі горизонти

Але використання комп’ютерної обробки в якості «палочки-виручалочки», хоча і є традицією українського телебачення, насправді лише блідна частина того потенціалу, який надає режисеру комп’ютер. Можливість показати сцени, яких вже не відзняти, або сцени яких не може бути, ось головна задача комп’ютерної обробки відео. Дивимось приклад.

Аспекти стилізації зображення

До класичних характеристик стилізації зображення, ще в двадцятих роках двадцятого сторіччя віднесли композицію, якрістну характеристику зображення, його пластику. Згодом додався кольоровий баланс. Після другої світової війни з’явилося поняття фокусного балансу, відео-ефектів, що змінюють текстуру картинки, поняття пластики зображення розширили за рахунок динамічної зміни технічних характеристик зображення. Комп’ютерна епоха додала можливість виживлення додаткових об’єктів у вже відзняте зображення,  а також можливість зональної стилізації зображення. Режисер має ще на початку роботи над фільмом чітко уявляти собі місце всіх цих засобів у кожній сцені, що запланована до зйомки. Це важливо, бо ці засоби не є самостійними, а працюють у зв’язку з іншими творчім засобами, які можна отримати лише під час зйомки. 

Ось як це виглядало багато років тому, коли комп’ютери тільки надали можливість відповідної обробки відео:

Режисер має «відчувати» картинку

В кожному проекті є своє співвідношення творчих засобів. Деякі проекти базуються лише на гарному сценарії, наприклад «Відьми з Блер», деякі беруть спец ефектами,  такі як «Трансформери», деякі беруть акторською грою, такі як «Форест Гамп». Але те, яким глядач побачить зображення у вашому фільмі, часто створює у нього перше і іноді визначальне враження про картину. Мало хто хоче дивитися так звані нелегальні копії  «екранки», і часто після перегляду такої копії, у глядача псується враження про гарні фільми. А відбувається це завдяки тому, яким перед ним постає зображення та звук. Відповідно такі поняття, як чіткість картинки, пластика руху, колористика, можуть подіяти на глядача раніше за будь-які інші творчі засоби. Тому режисер працюючи над фільмом має «відчувати» кожен кадр фільму, так само як він відчуває гру акторів, і дбати про технічну та творчу якість. Відповідно такі рішення, як робити ДВД з полями або без, яку компресію використати, який має бути формат зображення, не можуть прийматися просто так, а мають витікати з загального режисерського рішення, прийнятого на рівні написання сценарію.

Режисер vs відео-інженер

Чому режисер має приймати рішення

В будь-якому кіно- теле- проекті існує піраміда рішень. На горі цієї пірамід стоїть заявка, далі йде літературний сценарій і так далі. Коли виникають питання з приводу того, якою має бути та чи інша сцена, правильними можуть бути тільки відповіді, що йдуть згори вниз. Наприклад, чи потрібні в сцені діалогу між персонажами грозові хмари чи ні? Дивимось в літературному сценарії, який настрій ця сцена має справити на глядача. Тому для прийняття будь-яких принципових творчих рішень, потрібне доскональне знання усієї документації картини. Таке знання має тільки режисер. Тому за ним і право приймати рішення. Під час зборки картини, режисер часто працює разом з відео-інженером або монтажером. Той добре знає можливості техніки і часто дає режисеру користі поради. Але важливо завжди пам’ятати що режисер є головним і має свідомо приймати усі рішення.

Принцип мислення відео-інженерів

Принципова відмінність між мисленням режисера та відео-інженера полягає в «глобальному» розумінні проекту режисером,і «локальному» відео-інженером. Інженер не читав усіх документів. Він бачить перед собою конкретну картинку, і пропонує її покращити. З точки зору композиції, пластики, кольористики конкретного зображення він може бути правий, але з точки зору місця сцени у фільмі, може радикально помилятися. Тому спілкування режисера з відео-інженером має будуватися за таким принципом: режисер пояснює, якою має бути сцена, яке зображення він хоче, а вже відео-інженер чи монтажер пояснює якими способами цього можна досягти. Ні в якому разі не треба цікавитись у відео-інженера, як би він зробив ту чи іншу сцену.

Спрощення роботи режисера

У більшості сучасних студентських фільмів, перед режисерами стоять відносно нескладні технічні задачі. Це монтаж з використанням стандартних переходів, зміна композиції, корегування кольору, прибирання зайвих елементів з кадру. На сьогоднішній день, ці задачі не потребують великих професійних навичок. Програм якими може скористатися кожен студент прості, і дозволяють якісно виконати усі ці задачі, тому використання відео-інженерів в сучасних умовах не є доречним. Режисер що сам виконує усі ці задачі, моє можливість точніше втілити власний задум, і отримує гарний досвід, і розуміння комп’ютерних технологій, що безперечно знадобиться йому у майбутньому. Окрім того, з кожним днем, програми дають все більше можливостей, а працювати з ними усе простіше.

Особливості комунікації

Незалежно від того, як багато режисер може зробити сам на комп’ютері, рано чи пізно йому доведеться спілкуватися з дизайнерами, відео-інженерами, чи майстрами спецефектів. Зазвичай ці люди далекі від режисури, і працюють за принципом «можу копати, можу не копати». Це вимагає від режисера знання технологій за якими вони працюють, щоб ставити їм такі задачі, які б були відносно нескладними, але забезпечували максимальний потрібний режисер ефект. Це в свою чергу, не тільки додає видовищності,  а також зменшує строки роботи на проектом, та мінімалізує бюджет фільму. Іноді зміна характеру руху камери у сцені може на тижні затягнути чи навпаки зменшити час її виготовлення, тому режисер має чітко усвідомлювати яким шляхом буде виконуватись його завдання. Дивимось приклад. Омаха. 

Ось як це виглядало у великому кіно:

А це – найпростіший приклад один приклад:

Конкурентна перевага

Голлівуд vs незалежне кіно

В роботі кожного режисера головною має бути якість кінцевого продукту, тобто фільму або передачі. Але визначення, що таке якість, дивним чином призводять до протилежних шляхів її досягнення. Розділимо ці шляхи на два напрямки. Перший, голлівудський полягає в тому, що картина має мати усі необхідні компоненти для свого успіху. Це значить, що режисер має бути звільнений від усіх додаткових функцій та працювати над головними речами. А бюджет картини має забезпечити режисера усім необхідним, в тому числі помічниками для виконання другорядних функцій. Таким чином, маючи в основі ідею,творча група отримує необхідні засоби для її реалізації. Другий підхід демонструється незалежним кіно. Маючи мінімальні бюджети, режисери шукають ідеї, як можна реалізувати наявними засобами. Таким чином в основі лежать засоби. Але усі другорядні функції падають на плечі режисера та інших членів знімальної групи. Таким проектам важно набути масштабу голлівудських, але вони також часто є цікавим для глядача. Важливо, що людина, яка виросла в рамках незалежного кіно, спокійно зможе працювати і за голлівудським стандартом. Що продемонстрували багато відомих американських режисерів сучасності. В то же час, людина, що звикла працювати за голлівудським стандартом,  буде почувати себе безпорадною в рамках незалежного кіно.

«Ідеальний» проект

В природі не існує нічого ідеального, (окрім жіночої краси) тож немає і ідеальних проектів. Незалежне кіно часто виглядає неякісним через брак коштів, голлівудське часто буває нудним, не дивлячись на величезні бюджети. Тому ідеальний продукт, якого треба прагнути, хоча неможливо досягнути, лежить посередині. Його легко визначити, це проект який має успіх у цільової аудиторії, і на якісне втілення якого вистачає бюджету. Прикладами такого кіно може бути, як дешевий фільм «Відьми з Блер»,  так і дорогий «Мулен Руж». Бо кожен з них мав шалений успіх у «своєї» аудиторії, і кожен був якісно знятий в рамках свого бюджету.

Українські реалії

Кіно за голлівудськими стандартом в Україні не знімають. Найдорожчі проекти є державними. З огляду на особливості функціонування державної системи, не усі гроші, що держава витрачає на кіно, витрачаються ефективно. Тому в умовах занижених бюджетів, та специфіки кіно витрат, навіть фінансоване державою кіно робиться за принципами незалежного. Яскравий приклад зйомки фільму «Богдан Хмельницький». В таких умовах отримання державного фінансування на фільм, може стати не проривом, а прокляттям для режисера, адже фільм має бути створений, незалежно від того, як і куди пішли гроші. Комерційні проекти, з огляду на малу рентабельность, також тяжіють до мінімальних бюджетів. Висновок із цього простий, режисери які вважають, що робота відео-інженера, дизайнера спецефектів, кольориста, занадто низька чи брудна для них, мають дуже мало шансів стати знімаючими режисерами, а гарні навички в цій галузі не завадять режисерам навіть в Голлівуді.

Важливість теорії

Різноманітність програм

На подальших заняттях ми познайомимось з кількома монтажними програмами, такими як Adobe Premiere, Edius, Final Cut Pro. Задача цих програм, надати вам можливість якісно змонтувати свої проекти. Їх функціонал приблизно співпадає. І зараз важко гадати, яка з них вам знадобиться найбільше. Тому треба вміти працювати в кожній з них. З огляду на те, що вони роблять одне і теж, важливо розуміти теорію їх роботи, а не конкретні клавіші, які треба натискати. Тоді логіка вам завжди підкаже де шукати ту чи іншу функцію.

Зміна поколінь програм

Окрім того, кожні півроку виходять нові версії. Часто меню та гарячі клавіші змінюються. Варто завжди користуватися новими версіями, адже вони надають вам нові можливості, тому знов таки, вивчення програм має бути функціональним, і будуватися за принципом, що і як ця програма робить, а не яку клавішу треба натиснути.

Комунікація з фахівцями

Ми вже говорили, про те, що з фахівцями треба спілкуватись їх мовою. Знання теорії надає вам унікальні можливості для цього. Наприклад, вам достатньо сказати відео-інженеру, що треба прибрати з відео поля, і це побажання буде звучати однаково, чи працюєте ви з Adobe Premiere, Edius, чи Final Cut Pro. А якщо ви полізете у зошит де написано в яке меню треба увійти, то розмова буде доволі довгою. Тому спілкуйтесь з фахівцями мовою теорії!

Термінологія

Вчить англійську!

Не усім в житті пощастило вивчити англійську мову. Проте усі програми для роботи з відео написані саме цією мовою. Переклади українською, нажаль, важко знайти, і якість їх не є дуже високою. Окрім того, перекладачі різних програм використовують різну термінологію, тому користування такими програмами стає вкрай складним. Деякі програми взагалі не мають перекладу українською, тому варто використовувати ці програми англійською мовою, і відповідно вивчити необхідні терміни, тим більше, їх небагато.

Український кінотележаргон

За відсутності масового кінотелевиробництва, в Україні немає єдиної термінології. Старі кіношники користуються одними термінами. Телевізійник з провідних каналів іншими. Люди, що сидять на продакшенах, використовують свої слова та вирази. Але в будь-якому варіанті, першоджерело, це англійська термінологія, тому в подальших матеріалах, при використанні специфічних термінів завжди буде даватися їх англійський варіант, який треба знати.

Представлення зображення в комп’ютері.

Єдність представлення на різних платформах

Різні операційні системи, такі як Linux, Windows, MacOS, по-різному підходять до питання зберігання інформації. Кожна має свою файлову систему несумісну з іншими. Проте скрізь присутнє поняття файлу (file). В узагальненому вигляді файл — це  послідовність інформаційних символів, що має спільне ім’я в рамках файлової системи. В файлі може зберігатись абсолютно різна інформація. Для нас важливо, що в файлах можуть зберігатися зображення, звуки, відео файли, та відео проекти. Тип файлу визначається розширенням (extension), але насправді для комп’ютера все одно що ви зберігаєте у файлі. Тому в деяких випадках можна змінювати розширення, коли це потрібно для роботи. Ми повернемось до цього пізніше.

Відеофайли

В відеофайлах зберігаються послідовності відеокадрів. Кожен тип відеофайлів, це контейнер (container), який може зберігати кілька потоків (streams) з різноманітною інформацією. Це може бути відео, звук, субтитри, метаданні. Властивості відеофайлу визначаться не типом контейнеру, а властивостями потоків, що знаходяться в них. Деякі потоки можна переписувати з контейнеру в контейнер без змін. Існує багато різних типів відеофайлів, які мають трохи різні характеристики, були створені в різний час з різною метою. Ось перелік найбільш розповсюджених:

ТипПовна назваОпераційна системаХарактеристика
1.       AVIAudio Video Interleave FileWindowsНайбільш розповсюджений контейнер відео для Windows, активно використовується у відео виробництві. Може нести відеопоток, кілька аудіопотоків, субтитри та інше. Мав кілька версій. В старих версіях розмір файлу обмежувався 2Гб, міг бути лише один аудіопоток, не могло бути субтитрів.
2.       MOVApple QuickTime MovieMacOsНайбільш розповсюджений контейнер відео для MacOs, активно використовується у відео виробництві. Може нести відеопоток, кілька аудіопотоків, субтитри та інше. Для перегляду потрібен пакет QuickTime.
3.       DVDigital Video FileКонтейнер для відео формату DV. Може нести відеопоток, кілька аудіопотоків. Створений щоб обійти обмеження AVI, але зараз мало використовується.
4.       FLVFlash Video FileКонтейнер для відео, що використовується на сайтах побудованих на Flash технології.
5.       MPEGMPEG MovieКонтейнер для відео MPEG-1 та MPEG-2, Може нести відеопоток, та стерео аудіо. Використовується для розповсюдження відео по Інтернету, та у супутниковому телебаченні. Також використовується у HDV відеокамерах.
6.       MPGMPEG Video FileБільш стара версія MPEG. Контейнер для відео MPEG-1 та MPEG-2, Може нести відеопоток, та стерео аудіо. Використовується для розповсюдження відео по Інтернету, та у супутниковому телебаченні.
7.       VOBDVD Video Object FileФайл з даними DVD. Може нести кілька відеопотоків, кілька аудіопотоків, субтитри та інше.
8.       MXFMaterial Exchange Format FileНевдала спроба створити універсальний відео контейнер. Може нести відеопоток, кілька аудіопотоків та інше.
9.       MKVMatroska Video FileСамий універсальний, але офіційно не визнаний контейнер відео. Не підтримується більшістю монтажних програм. Може нести кілька відеопотоків, кілька аудіопотоків, субтитри та інше.
10.  MP4MPEG-4 Video FileMacOsРозповсюджений контейнер відео для MacOs. Може нести відеопоток, зазвичай з компресією H.264 кілька аудіопотоків. Використовується для розповсюдження відео по Інтернету.
11.    WMVWindows Media Video FileWindowsРозповсюджений контейнер відео для Windows, створений Microsoft для заміни AVI. В професійних системах не використовується. Може нести відеопоток, кілька аудіопотоків, субтитри та інше.

На сьогоднішній день співробітництво між виробниками операційних систем дозволяє в сучасних версіях використовувати будь-які типи файлів без обмежень.

Звукові файли

В звукових файлах зберігаються значення амплітуди звуку в часі. Важливо пам’ятати, що саме амплітуди, це знадобиться у подальшій роботі зі звуком. Звукові файли, це також контейнери, які можуть зберігати один поток аудіо та метаданні. Властивості звукового файлу також визначаться не типом контейнеру, а властивостями потоку, що знаходяться в ньому. Деякі потоки можна переписувати з контейнеру в контейнер без змін. Ось перелік найбільш розповсюджених контейнерів:

ТипПовна назваОпераційна системаХарактеристика
1.       WAVWaveform Audio File FormatWindowsНайбільш розповсюджений контейнер аудіо для Windows, активно використовується у відео виробництві. Стандарт моно та стерео, але зустрічаються і багатоканальні файли, що не читаються у багатьох монтажних системах.
2.       MP3MPEG layer-3 audioМоно та стерео контейнер, що використовується для розповсюдження користувацького аудіо.
3.       AIFAudio Interchange File FormatMacOsКонтейнер аудіо для MacOs, активно використовується у відео виробництві. Стандарт моно та стерео, але зустрічаються і багатоканальні файли, що не читаються у багатьох монтажних системах.
4.       AC3Dolby Digital audio codecБагатоканальний контейнер, що використовується для розповсюдження якісного користувацького аудіо.
5.       WMAWindows Media Audio FileWindowsРозповсюджений контейнер аудіо для Windows, створений Microsoft для заміни WAV. В професійних системах не використовується.

Файли-зображення

Растрові файли

Растрові зображення містять послідовність інформації про кожну точку зображення. Фактично растр це таблиця в якій прописані значення кольору для кожної точки. У файлі-зображенні зберігається лише одне зображення, виключенням можна вважати формат GIF. В ньому можна зберігати кілька зображень. Також є програми, що зберігати кілька зображень в форматі PNG, але це не увійшло до стандарту формату. Файли-зображення не є контейнерами, тобто їх властивості визначаються типом файлу, а не збереженою у файлі інформацією. Найбільш розповсюджені типи:

ТипПовна назваХарактеристика
1.       JPGJPEG Image FileНайбільш розповсюджений формат графічних файлів. Використовує класичну компресію з втратами.
2.       TIFTagged Image FileШироко використовується для друку. Може містити альфа канал та шари зображення. Дозволяє компресію без втрат.
3.       PSDAdobe Photoshop DocumentЗображення створені в Adobe Photoshop. Може містити альфа канал та шари зображення. Компресію без втрат. Сучасна версія може мітити шари з ефектами, що по суті виводить його з розряду растрових форматів.
4.       TGATarga GraphicОкрім самого зображення зберігає альфа канал. Дозволяє компресію без втрат.
5.       PNGPortable Network GraphicМістить растр індексованих кольорів, дозволяє компресію без втрат. Зазвичай використовується для зберігання графіки для веб-зображень.

Векторні файли

Векторні зображення містять опис  елементів зображення, що зберігаються у файлі. Це дозволяє вільно масштабувати їх, не боячись погіршення чіткості.. Найбільш розповсюджені типи:

ТипПовна назваХарактеристика
1.       AIAdobe Illustrator FileФормат програми Adobe Illustrator.
2.       CDRCorelDRAW Image FileФормат програми CorelDRAW.

Послідовності файлів-зображень

Послідовність файлів зображень, що пронумеровані по порядку, сприймається монтажними програмами так само як і відео-файл.

Відеопотоки

Робота з відеофайлом передбачає його наявність на комп’ютері. Але бувають ситуації, коли файл цілком не може бути переданий на комп’ютер. Наприклад під час Інтернет трансляції наживо. Є програми які можуть відображати відео мірою його завантаження на ваш комп’ютер, таке відео називається потоковим відео. Його не можливо редагувати засобами монтажних програм.

Відеопроекти

Відеопроекти, це результат вашої роботи по монтажу чи постпродакшену відео. Незалежно від програми, він пишеться за подібними  принципами. Там вказуються файли які ви використовуєте, що і як ви з ними робите. Сучасні прогарами пишуть проект в форматі XML, що дозволяє відкрити його тестовим редактором і за потреби внести необхідні зміни.

Складові зображення (Точки, канали).

Найменший елемент зображення — точка

 

Ми вже говорили, що растрові зображення містять послідовну інформацію про кожну точку (pixel) зображення. Так само зберігається інформація у відео файлах. Тому геометричні розміри відеофайлів ми вимірюємо в точках і тільки в точках. Для  тих, хто працював з Adobe Photoshop, не таємниця, що розмири зображень можуть вимарюватись в інших величинах, але для роботи з відео, має значення тільки розмір в точках. Будь які відеоефекти, незалежно від їх складності, врешті є математичними операціями над точками зображення. Розуміти принципи таких операцій важливо для усвідомлення можливості чи неможливості спецефектів. Простим прикладом може слугувати ефект привид (Ghost), присутній в багатьох монтажних програмах. Для такого ефекту потрібно задати кількість кадрів, на яку розповсюджується слід привиду. Кожен точка кадру, який підпадає під цей ефект, дорівнює сумі точок попередніх кадрів, помножених на коефіцієнт зменшення.

Представлення кольору

Ми говорили про значення кольору які зберігаються для кожної точки. Але ці значення можуть зберігатися у різних форматах, що також важливо для обробки. Для кожної точки зберігають значення одного чи кількох кольорових каналів. Самі значення кольору зберігаються в двоїчній системі, тому їх верхні та нижні межі виглядають трохи незвично, проте їх треба знати. Якщо канал є 8-бітним, значить його значення можуть мінятися від 0 до 255. Якщо канал є 16-бітним, значить його значення можуть мінятися від 0 до 65535. В природі існують 24-бітні і 32-бітні канали, але поки що в реальних система відео монтажу, вони не часто використовуються. На сьогоднішній день більшість камер видає сигнал з 8-бітними каналами, в кращому випадку з 10 або 12-бітними. Монтажні програми працюють або в режимі 8, або 16 біт. Відповідно якщо ви хочете працювати з 10-бітними зображеннями з камери, треба перемикати програму в режим 16 біт. Важливо не плутати два схожих поняття. Ми зараз говорили про один канал, іноді понятті бітності відносять до усієї системи передачі кольору. Наприклад при налаштуваннях робочого столу Windows вам пропонують включити режим кольору 8, 16, чи 24 біти. Але ці значення відносяться до усієї системи, що складається з трьох каналів, RGB. Таким чином включаючи 24 біти, ви отримуєте по 8 бітів на канал, тобто мінімальні значення для роботи з відео монтажем.

Один канал на точку

Найпростішим випадком зберігання зображення є чорно-біле. Тоді у файлі присутній лише один канал, що зазвичай називається luminance, і позначується латинською літерою Y. Відповідно якщо він 8-бітним, значить у нього 256 градацій.

Кілька каналів на точку

Наступним випадком приєднання каналу Chrominance, або С. Цей канал несе значення кольору. Чим більше градацій кольору ви маєте, тим краще для роботи. Коли зображення кодується двома каналами Y/C,  ви вже маєте кольорове зображення, не дуже якісне, тим не менше кольорове. Сьогодні кодування кольору Y/C використовується в окремих системах передачі відео по Інтернету, та деяких відео компресіях.

Основні набори каналів

Найбільш розповсюдженим є системи з трьома каналами, такими як RGB, або Y Cb Cr. Більшість ефектів, що обробляють кольори, працюють в одній з цих систем. В системі RGB канали зберігають значення червоного, зеленого, та синього. В системі YCbCr присутній канал Y, з яким ми вже знайомі, і два кольорових канали, які отримують віднявши від каналу Y, канал B, та канал R. Існує кілька модифікацій цієї системи, які можуть називатися Y’UV, YUV, YPbPr.

Системи де присутні три канали, називають компонентним відео, і вони є основою для відео монтажу. Окрім цього присутній також канал прозорості, що називається альфа.

Відео формати (PAL, SECAM, NTSC, HD-формати).

Виникнення аналогових відео форматів

На світанку появи телебачення, існувало безліч форматів, з різними розмірами зображення, та кількістю кадрів на секунду. Після певної уніфікації чорно-білого телебачення, в США та Японії зупинилися на 29,9 кадрах в секунду, в Європі на 25. Такий підхід був вимушений, адже не існувало достатньо маленьких і дешевих генераторів, для синхронізації різних телевізійних пристроїв, тому синхронізувались за допомогою електромережі, яка в США працює на 60 Гц, а в Європі на 50 Гц. Зображення мало один канал — Y. При появі кольору, щоб не викидати усі існуючі телевізійні пристрої, кольор кодували окремо, спочатку в системі Y/C, потім YPbPr. Відмінності у кодуванні кольорових каналів стандартизувалися в формати PAL, SECAM, NTSC.

Перетворення аналогових відео форматів на цифрові

З появою комп’ютерної техніки, постала необхідність заганяти відео в комп’ютер, процес отримав назву оцифровки. Тоді довелося визначитись з геометричним розмірами зображень в точках, і врешті прийняли такі значення:

PAL768х576 точок25 кадрівПісля оцифровки PAL та SECAM не відрізняються між собою
SECAM768х576 точок25 кадрів
NTSC768х486 точок29,9 кадрів

Суто цифрові формати

На початку 90-х були створені камери, що видавали одразу оцифрований відеопоток. Всесвітнє визнання отримав формат DV. З технічних причин незручно було користуватися розмірами визнаними для аналогових стандартів. Тому DV мав розмір 720 х 576 для PAL. Цей формат називається PAL D1. Згодом цей розмір став загально прийнятим, і наше телебачення працює саме в ньому. Тільки зараз відбувається поступовий перехід до HD. Але розвиток цифрової технік призвів до того, що навіть побутові фотоапарати можуть видавати зображення з більшою роздільною заданістю. Це призвело до виникнення родин суто цифрових форматів що має загальну назву HD. Усі застарілі формати стали називатися SD.
Основний варіант  HD – 1920 х 1080. HD має дуже багато підвидів. Вони мають різний розмір в точках і різну кількість кадрів. Для нас важливо знати що вони поділяються на дві групи, суто HD, на який знімають кіно, рекламу, кліпи, та HDV, який використовують для новин, побутової зйомки, тощо.

Співвідношення сторін екрану, та формат точок (4:3, 16:9, 2:1).

Якщо взяти класичний PAL, 768х576 та розділити значення для сторін, отримаємо значення 4:3. Тоді, як розуміти 720х576, якщо співвідношення сторін екрану те саме? Секрет полягає в тому, що зараз точка з якою ми працюємо не є квадратною. Співвідношення сторін точки PAL D1 — 1,09. Таким чином завдяки розтягнутій неквадратній точці, маємо те саме 4:3. Існує стандарт Wide PAL D1 із співвідношенням сторін 16:9. Він також містить 720х576 точок. Але співвідношення сторони точки вже 1,46. Якщо ви знімали відео в форматі HD, який завжди широкоекранний, хоч і з різним співвідношенням сторін, то записати його для нашого телебачення, чи на DVD краще у форматі Wide PAL D1. Але треба завжди попереджувати приймаючу сторону про це, адже 720 х 576 зазвичай сприймається технікою як звичайний PAL D1.

Формати відео файлів (AVI, MOV, MXF).

Відмінності між форматами відеофайлів

Окрім відмінностей що обговорювались вище, кожен формат має свої обмеження, головним з яких є набір відео та аудіо компресій, які можна використовувати. Інших принципових відмінностей з точки зору монтажу, між форматами немає.

Формат AVI

Має певний стандарт, та багато змін до нього. Збереження субтитрів у файлі, не є стандартною властивістю. Більшість монтажних програм їх не побачить. Кілька аудіо треків, також не є стандартом. Зазвичай при монтажі читається тільки пертий. В останньому пакеті Adobe, AVI розподілено на дві групи, DV AVI, та Uncompressed AVI. Розподіл насправді фіктивний, сама структура фалів однакова, лише використовуються різні компресії.

Формат MOV

Final Cut зазвичай пропонує конвертувати будь-яке відео в формат MOV. Це має рацію, адже з цим форматом він працює швидше, але треба бути обережним, щоб при конвертації не втратити якість. На відміну від AVI, MOV може бути «пустим». Тобто при монтажі стиками, він може, як файл проект, тільки містити перелік стиків, та перелік файлів, де брати відео. Це зручно, бо займає дуже мало місця, та швидко прораховується. Але забирати такий фал з комп’ютеру де знаходиться похідний матеріал неможна, адже сам він не містить відео.

Крос-платформні формати

MXF Задумувався як універсальний формат, але використовується обмежено, переважно в сучасних HD камерах Panasonic та SONY. Його особливістю є збереження навіть стереозвуку як окремих аудіо треків, що не завжди є зручним для монтажу. Цей формат доволі складний для обробки, тому старі комп’ютери витрачають багато часу на його обробку. DVD є найбільш універсальним користувацьким форматом відео. Він був створений для роботи з аналоговою технікою, тому тягне за собою усі недоліки раннього PAL. До стандарту відносить кодування відео тільки однією компресією, MPEG2, аудіо може бути у трьох форматах, MPEG, AC3, PCM. AC3 може бути багатоканальним, інші стерео. PCM є неспакованим, тобто дає найкращу якість.

Відеокомпресії.

Відеокомпресії без втрат

Відеокомпресії без втрат дозволяють отримати менший порівняно з неспакованим файл, але при цьому повністю зберігають якість. Зазвичай, комп’ютеру важко працювати з ними, але тільки вони дають вам гарантію повного збереження якості. Для MOV існує тільки одна розповсюджена компресія без втрат. Це Animation. Для AVI їх багато. Варто згадати CorePNG, FFV1, Huffyuv, Lagarith, MSU Lossless Video Codec. Найзручнішою є Lagarith. Далеко не всі компресії підтримують збереження альфа-каналу.

Відеокомпресії з втратами

 

Відеокомпресії з втратами є найбільш розповсюдженими. Це DV, H264, Divx та інші. Деякі з них дають дуже маленькі втрати, які важко побачити неозброєним оком. Таким є Apple Intermediate Codec, або його наступник ProRes. Ті з них, які кодують кожен кадр окремо, наприклад DV, добре придатні для монтажу. Такі, які кодують відмінності між кадрами, наприклад Divx, для нормального монтажу непридатні.

Принципи вибору компресії

Під час роботи над проектом, вам доведеться обирати компресії, які ви будете використовувати на трьох стадіях роботи. Загальним принципом має бути — кожна конвертація з використанням компресії з втратами є шкідливою. Чим складніший постпродакшен проекту, тим якісніше має бути зображення. Перший етап — зйомка. Ви будете дуже обмежені у виборі, бо він буде диктуватися знімальною технікою, яка буде в вашому розпорядженні. Якщо працюєте на новини, якість не дуже важлива, важлива оперативність, та можливість більше відзняти. Матеріал відзнятий. Другий етап — монтаж. Якщо він монтується нормально, ніяких конвертацій не потрібно. Проміжні частини треба зберігати або з компресіями без втрат, або Apple ProRes. Так само і  з фінальним результатом. Третій етап. Здача результату. Тут ви будете обмежені технічними вимогами замовника. Але Ваш якісний результат завжди можна конвертувати у будь-який побутовий чи професійний формат.

Наступна лекція

Поділіться цим у...