Три чарівники країни Оз

«Чарівника країни Оз» Френка Баума почали екранізувати майже одразу після появи повісті. Ми пропонуємо Вам три екранізації, три погляди на історію дівчинки Дороті і «чарівника» казкової країни – 1910-х, 1920-х, 1930-х років. 

Кожний представляє кінематографічну культуру свого часу, з її чеснотами і недоліками, має свій стиль, свою «ауру». Але, перш за все,  кожна кінооповідь – чарівна мандрівка казковим світом, світом фантазії. Чарівна країна не фантастична, вона – простір уяви, тобто існує в самих нас. Можливо, саме про це і хочуть сказати нам фільми…


«Чарівник країни Оз»-1910. 

Чи можна переказати повість десятьма фільмовими хвилинами? У 1910-ті роки це робили, подекуди досить успішно. Такий фільм радше нагадує підбірку «живих» ілюстрацій, його перегляд – ніби гортання книжки з великими яскравими (так, попри чорно-біле зображення!) малюнками. Таке враження подарує і одна з перших екранізацій «Чарівника країни Оз», що водночас є і своєрідним екранним прочитанням однієї з найвідоміших казкових історій.


«Чарівник країни Оз» 1925 року 

Дуже-дуже вільна екранізація повісті. Знята в традиціях американської «комічної», з відомими коміками Олівером Харді і Ларрі Семоном (що і зрежисерував фільм), стрічка є каскадом розмаїтих «гегів», «ошляхетнених» політичним підтекстом. Сміливий веселий переспів історії Дороті – спадкоємиці престолу однієї чарівної країни… 

«Чарівник країни Оз» 1939 року 

Взірець екранної чарівної казки. Один з небагатьох кольорових фільмів свого часу, він і сьогодні вражає яскравістю техніколорних барв. Фільм має сподобатися всім: батькам з дітьми, кінознавцям, любителям класики і «легкого кіно», мюзиклів і фентезі. Це історія втечі із «сірих буднів» (точніше, сепійних: саме так показано суворий канзаський світ), мандрівки чарівним фантазійним простором. І радісного повернення у звичне реальне життя, адже: «…there’s no place like home!». А тепер – трохи детальніше про цей фільм.

Отже, «Чарівник країни Оз». США, 1939 р. Режисер… читайте нижче

Кінострічка визнана першою повноцінною, близькою до літературного джерела екранізацією знаменитої однойменної повісті Лаймена Френка Баума (1900 р.). До речі, у тому ж 1939 році вийшов у світ всім нам відомий переклад (а точніше, обробка) О. Волкова – «Чарівник Смарагдового міста».

Продюсером проекту став Мервін Ле Рой. Цікавий момент: на той час магія на екрані не мала попиту в американського глядача. Тому асистент продюсера Вільям Кеннон для підвищення касових зборів запропонував мінімізувати «казкові» моменти: Страшидло мав стати телепнем, здатним працювати лише опудалом, а Дроворуб… ув’язненим у клітці злочинцем, що перевиховався і став добрим! Саме через побоювання, що публіка не сприйме екранний фантастичний світ, автори фільму ввели обрамлення: чарівні події – це лише сон героїні. Відповідним стало кольорове рішення: буденний Канзас зображено в сепії, казковий світ – в яскравих барвах системи «Техніколор». На той час кольорове кіно було ще порівняною рідкістю, зокрема через високу вартість; тим сильніше мала вразити глядача кольориста країна Оз.

Зрештою, продюсер винайняв декількох сценаристів, кожен з яких, не знаючи про інших, написав свій сценарій. Остаточний варіант став результатом праці 19 осіб. Режисерів теж було декілька. Першим став Річард Торп; продюсер, вирішивши, що через швидкі темпи роботи страждала акторська гра, замінив його Джорджем К’юкором. Той незабаром перейшов на проект «Віднесені вітром», і естафету прийняв Віктор Флемінг (який згодом «успадкує» від К’юкора і роботу над «Віднесеними вітром»). Далі фільм знімав Кінг Відор (потім він відмовиться від згадки свого імені у титрах), а вже після знімального періоду завершить його сам Мервін Ле Рой. 

Окремо варто згадати і про виконавицю ролі Дороті. Джуді Гарланд була талановитою акторкою з чудовим голосом, що грала добрих і веселих дівчат-підлітків. Дороті стала для Джуді знаковою роллю, юна акторка отримала за неї спеціальну премію Голлівудської кіноакадемії.

Попри все, фільм, що стане класикою і взірцем «родинного кіно», був високо оцінений критикою… але не глядачем. І ледь окупив свою вартість. Згодом він ще виходитиме в прокат, але, лише потрапивши на телебачення, де його показуватимуть на свята, стане «народним улюбленцем».

І наостанок – декілька слів про регалії. У 1940 році фільм був представлений у шести номінаціях на «Оскар», та нагород отримав дві – за саундтрек і пісню «Over the Rainbow» (за респондентами  Американської асоціації звукозапису, це загалом найкраща пісня ХХ ст.).

Можливо, стрічка отримала би більше нагород, якби суперником не були вже згадувані «Віднесені вітром»… Так чи інакше, за версією Американського інституту кіномистецтва 2008 року, «Чарівник країни Оз» став першим у десятці найкращих фільмів жанру фентезі.

Словом, приємного перегляду!

Поділіться цим у...

Схожі записи

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.